грубий
опір мас',— зауважив я.
'Народи Землі повинні зрозуміти, що час розп'ять і
пророків, які виступали перед екзальтованими натовпами,
минувся. Зараз архати розмовлятимуть блискавками, громами й
падаючими зірками! Настає епоха Шамбали!' Він трохи помовчав, а
тоді продовжив: 'Зважте, я не пророкую, а розкриваю вам
стратегічні дії небесних армій, які розпочинають битву з
незліченними силами Пітьми. Готується Війна Світів, вищі
космічні понадлюдські системи борються з силами зла на Землі,
що отруюють космос і вшкоджують всю Сонячну систему. Вірить
людина чи ні в цю космічну битву, вона відповідає за свої
вчинки й пожне врожай своєї карми. Однак є засіб, що дозволить
почути могутніх володарів карми і нас, їхніх слуг. Охоронці
культурного спадку загиблих цивілізацій, ми відкриємо таємні
сховища в Єгипті й продемонструємо існування високої науки і
технології у далекому минулому. На своїх телевізійних екранах
люди побачать здобутки минулих часів. Мораль цього відкриття
стане зрозумілою: те, що сталося з тією цивілізацією, може
статись і з вашою. І ви можете стати безживною цивілізацією,
легендою, в яку ніхто не віритиме через десять тисяч років. То
буде найважливіше послання — не беріть за приклад Атлантиду!'
Уперше за час нашої бесіди я відчув хвилювання в голосі
лами. 'Таке відкриття, безумовно, буде революційним',—
зазначив я.
'Воно стане сенсацією і приверне увагу народів. І ось так
вони почують Всепланетний ультиматум'.
'І якої ж ви очікуєте поведінки людства?' — поцікавився
я.
'Вчення Тари, Доктрина Серця повинні скласти основу нової
соціології. Можуть виникати суперечки між системами, але без
війни. Ми мусимо зрозуміти, що всі ми — члени однієї великої
всепланетної родини',— лагідно промовив лама.
'Чи можемо ми вирішити наші проблеми без тих
апокаліптичних потрясінь, які ви згадували?' — запитав я.
'Можемо й повинні, та от чи захочемо? Чи захоче більшість
людей зректися шляху жадоби, егоїзму, обмеженого націоналізму і
культу хтивості заради культу духовності? Людям не обов'язково
всім поголовно ставати ченцями й аскетами, але вони,
безперечно, можуть жити й думати як істоти, гідні цього
найменування (людина розумна). Чому люди стають братовбивцями й
руйнують матір-природу? Карма, або космічне правосуддя,
невідворотне й жахливе. То навіщо його провокувати?' —
вигукнув лама.
'А кому адресуватиметься це попередження — Всепланетний
ультиматум — лише урядам чи націям?' — поспитав я.
'І тим, і тим. Уряд не може існувати без підтримки народу,
а народ може виражати свою волю лише через своїх
представників'.
'Чи пов'язується цей ультиматум з епохою Шамбали, про яку
мовлять ваші давні тексти?' — спитав я.
'Чи відкриє двері в кращу еру, в цикл Тари. Прийміть її
емблему, Знак Серця, нехай вона об'єднує людство, оскільки
кожна добра релігія та ідеологія базується на гуманізмі',—
відповів лама. Він підвів мене ще ближче до Тари, освітленої
свічками. Без попередження поклав мою ліву руку на її праву,
простягнуту в порухові співчуття людству.
'Знак Серця — то емблема майбутньої епохи,— мовив
лама,— епохи Майтреї. Так каже калачакра, наука про цикли'.
Коли я зняв свою руку з руки Тари, то виявив дивовижу: на
долоні моєї лівої руки виразно відбилося зображення серця. То
не був відбиток символа, вирізаного на руці Тари у вигляді ока,
а якийсь феномен, пов'язаний з кровообігом, бо щоразу, коли я
натискав на пляму-серце, вона блідла. Ламу неабияк втішило те,
що сталося.
'Це добре, ви отримали знак Тари. Хоча він і зникне з руки
через кілька днів, та все ж залишиться невидимим на вашій
руці',— сказав він.
Я так розхвилювався, що не міг вимовити бодай слова. Лише
думав про велике знання, яке мені відкрилося в святилищі Тари.
Ми піднялися сходами до люка, і головний лама постукав у нього.