Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

отримали одкровення про майбутні часи, аби описати

свій досвід і полегшити розуміння неможливого, вдавалися до

символів та алегорій.

Щоб обгрунтувати попередній розділ, де йшлося про особисті

враження, годилося б навести уривки з Писань і виявити

подібність між пророцтвами. Проте насамперед слід відповісти на

запитання: чи можливо взагалі дізнатися про майбутнє? В наше

ейнштейнівське століття вже ніхто не сумнівається, що коли

сучасність реальна, то вона й мусить походити з реальності, бо

ж реальне не може випливати з нереального. А це означає, що

минуле таке ж реальне, як і майбутнє. Якщо сьогодення відчутне,

то таким повинно бути й майбутнє, хоча наша оцінка того, що має

статися, і може виявитися неточною. В нашому календарі 365

днів, і частини цих днів чи місяців ще не було, проте й вони

присутні в календарі. Точнісінько так усі роки, що залишились

до 2000 року, входять у XX століття. Якщо вірно запрограмований

комп'ютер дає точні прогнози, то немає підстав вважати, що

людський мозок не здатен на те саме. Засвідчують це достовірні

випадки пророцтв, що справдилися -- наприклад, Нострадамусових.

Ясно, що в царині пророцтв, як і в будь-якій іншій царині

діяльності, одні особи більш компетентні, ніж інші.

Не треба бути пророком, аби бачити, що сьогодні перед

людством лише два шляхи: єднання світу й мир чи продовження

конфліктів, війн і духовне виродження. Цікаво б знати, що ж

говорили провидці про наше сьогодення. Як у попередньому

розділі, де йшлося про легенди Азії, і в цьому розділі перевагу

буде надано Тібету та Індії.

Проте і Біблія має численні рядки, що описують

астрономічні явища в 'новітні часи'. Пророк Ісайя, наприклад,

мовить про 'нові небеса й нову землю (66,22)'. У Новому завіті

святий Лука пише про 'знаки на Сонці, Місяці й зорях' (21,11)'.

Армагеддон 'Апокаліпсису' має синонім в азіатських текстах, де

його називають 'Битвою Шамбали'.

Згідно з тібетськими текстами, коли зло з його ненавистю,

війною і моральним занепадом охопить усе людство, Шамбала єдина

збереже вчення Будди. Вчені лами вірять, що епоха ця вже

настала і що остання битва між силами Світла і силами Пітьми

вже точиться. Вони кажуть, що коли ворог з'явиться біля царства

Шамбали, її володар збере свої легіони священних істот і атакує

орди зла. 'Шамбала Смонлам' так описує цю битву:

'Безстрашний серед своєї армії богів,

Зі своїми дванадцятьма легіонами,

Ти скачеш на коні,

Встромляєш спис у груди Хануманди --

Ватажка злих сил, що піднялися

Проти Шамбали, І так буде знищене зло'.

Тібетські тексти стверджують, що ця ера покари триватиме

триста років і очистить світ від зла. У цей період навіть

Трансгімалайське плато покриє вода, можливо, хвилі потопу.

Супроводжуваний вулканічними виверженнями й ураганами, цей

катаклізм буде таким нищівним, що мало хто вціліє. Але істинне

вчення збережеться і народиться новий світ, де просвітлені

сяятимуть, як 'зорі в небі'.

Тхубтен Джігме Норбу, верховний лама, видатний знавець

давніх буддійських текстів Тібету, написав в Індії такі рядки:

'Майбутнє для нас значною мірою невідоме, проте, очевидно, воно

не буде для світу легким, якщо вірити легенді про Шамбалу і

зважати на дедалі зростаючі руйнівні дії людини'.

Огляд тібетського фольклору був би неповним без згадки

епосу про Гесер-хана, що не входить до списку основних

буддійських творів. Цей великий епос, відомий від Тібету до

Монголії та Ладакху, оповідає про Гесера з Ліна, майбутнього

визволителя Азії. Епос походить, очевидно, з північно-східного

Тібету. Питання, чи пов'язаний він із давнім тібетським культом

Бонпо, сходознавцями не вирішено. Та як би там не було, епос

істотно вплинув на буддистів Азії.

Найвища вершина снігового хребта Амне-Мачін, східного

відгалуження Куньлуня, у племені голек називається

Іесер-пхо-бран, тобто Палац Гесера. Вважається, що резиденція