Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

запитав чистою англійською: 'Що привело вас в Обитель Снігів до

нашого бідного храму, сер?'

'Насамперед,-- мовив я,-- це одне з найчарівніших місць у

світі. Крім того, я шукаю вченого ламу, який би пояснив мені

суть тібетської дгарми (вчення Будди)'.

Лама пронизав мене своїм інквізиторським поглядом:

'Звідки ви взяли, що я вчений лама?' 'Мені сказали, що ви

отримали вчений ступінь у Лхасі й знаєте тібетську йогу... Та

ще й отримали англійську освіту в Сіккімі'.

'Чутки про людину можуть виявитися неправдивими',--

докинув лама.

'Воно так, проте є дещо невловиме, що усуває помилки. Це

інтуїція',-- несміливо заперечив я. Моя відповідь, очевидно,

задовольнила тібетця, бо крига відчуження зламалася. Він

зичливо спитав мене:

'Що ж ви хочете взнати про наш буддизм?' 'Я завжди вірив,

що великі архати, бодісатви, спасителі людства, яких в Індії

звуть махатмами,-- це реальні істоти. Чи не відомо вам чогось

про їхнє місцеперебування?' -- боязко поцікавився я.

'Буддизм ґрунтується на вірі у вищих людей, які, подолавши

шлях з восьми поворотів, досягли нірвани. І ми віримо, що на

півночі є царство, де живуть такі великі душі. Ми називаємо

його Шамбалою',-- відповів лама.

'Чи правда, що ці світлі душі створили невидиме братство,

яке присвятило себе духовному поступові людства?'

'У нас в Тібеті справді є таке братство, проте немає

підстав вважати, що воно охоплює своїм впливом лише Азію',--

відповів лама.

'Я вважаю, що тренування і випробування для допуску в це

братство мусять бути тривалими і вкрай складними. Я усвідомлюю

свою непідготовленість до цього і знаю, що мені потрібно

пережити багато перевтілень, аби досягти прийнятих вами високих

стандартів, проте завжди сподівався на це і хочу запитати вас

-- чи можу я, попри свій низький рівень, якось допомогти вашим

архатам і прислужитися вашій роботі в просвітленні людства?'

'Шлях служіння важкий і вимагає неабиякої самопожертви.

Але забувши про себе, можна піднестися над землею і розчинитись

у безконечності. Якщо ви не заперечуєте, ми можемо виконати

йогічну психологічну вправу, аби ви зрозуміли наш спосіб

мислення',-- запропонував лама.

'О так, це мене надзвичайно цікавить!' -- вигукнув я.

Лама пояснив мені, як прийняти йогічну позу перед Буддою і

поринути в медитацію, а сам сів поруч.

'Уявіть, що ваші недоліки в правій руці, а ваші чесноти --

в лівій. Тепер покладіть ваші невидимі гріхи на кам'яну

долівку, так само покладіть і ваші чесноти. Ваше обличчя

вкриває маска -- наша особистість, що включає в себе ваш вік,

стать, національність, фах тощо. Деякі маски потворні, глиняні,

інші гарні, мармурові. Деякі золоті, інші залізні... Та якою б

не була ваша маска, покладіть її ненадовго на долівку перед

собою',-- казав мені лама.

Відчуття порожнечі, втрата орієнтації охопили мене, коли я

позбувся свого імені, віку, статі, національності, фаху -- всіх

моїх особистих характеристик. Здалося, що я навіть почув, як

стукнула об підлогу та моя маска.

'Тепер ви і розумово, і духовно оголені, ви -- просто

центр свідомості без нічого. Ви лише язичок полум'я в океані

вогню. Духовно ми з вами далеко за межами Землі й змішуємо наші

вогні з вогнями далеких зірок Великої Пустоти',-- шепотів лама.

Дивне й збудливе розширення свідомості охопило мене

природно і без будь-яких моїх зусиль. Розумовий вплив лами

мусив бути напрочуд сильним, щоб зробити ці відчуття такими

яскравими.

'Ми вже піднялися до межі відсутності часу, де все існує

одночасно, де нема ні минулого, ні сучасного, ні

майбутнього',-- мовив лама.

Я відчув цілковиту порожнечу, ніби час зупинився назавжди.

Більше не було ні До, ні Після, ні Низу, ні Верху, ні Тут, ні

Там. То було відчуття цілковитого злиття з простором,

позбавленим часу.

'Тепер ми спускаємося з нашої високої межі... нижче...