прапора для Колоній'.
Цей текст свідчить про важливу роль у цій справі
незнайомця. На вказаному засіданні Професор закінчив свою
промову значущим висновком: 'Незабаром ми станемо
самовизначеною незалежною нацією'.
Можна допустити, що генерал Вашінгтон, франкмасон, і
Бенджамін Франклін, масон і розенкрейцер, упізнали в
Професорові спеціального посланця Ради Мудреців, що бореться за
прогрес людства з самого світанку цивілізації.
4 липня 1776 року сталася пам'ятна подія. У старому
Державному домі в Філадельфії спалахнули дебати між
засновниками нової республіки. Вони стосувались остаточного
рішення, яке слід було прийняти, а саме: чи остаточно розривати
зв'язки колоній з Англією, чи зберегти їх на певних умовах?
У цей критичний момент підвівся високий Професор і
виголосив полум'яну промову. Більшість учасників асамблеї його
не знала, проте всі слухали з величезною увагою і навіть деяким
благоговінням. Коли промовець скінчив свій виступ вигуком: 'Бог
дарує Америці свободу!', те було сприйнято захоплено, і один за
другим посипалися підписи під Декларацією незалежності. То була
мить, коли вершилась історія.
Коли загальне збудження спало й делегати захотіли взнати,
хто ж такий цей Професор і подякувати йому, виявилося, що він
зник. Ніхто більше його ніколи не бачив. Очевидно, посланець
виконав місію Високого братства, і його присутність була вже не
потрібна.
Чи надсилалися посланці тієї ж Всепланетної влади в наше
важливе століття? Відповідь напрошується ствердна. Знову слід
згадати Миколу Реріха і його місії до двох велетнів політичної
арени -- Сполучених Штатів і Радянського Союзу. Достовірних
свідчень про ці місії вкрай обмаль.
Микола Реріх, художник, що народився в Росії, але мав
скандінавських предків, виїхав з Росії до Фінляндії напередодні
революції. Довгі роки він провів у Європі та Америці, потім
оселився в долині Кулу в Гімалаях, де й помер 1947 року. Його
картини прикрашають художні галереї Сполучених Штатів,
Радянського Союзу, Франції та інших країн.
Як представник Ради архатів, Реріх відвідав обидві
наддержави, СРСР і США, в 1926 і 1935 роках відповідно.
Хронологічно його місія до Росії була першою.
Експедиція Реріха до Центральної Азії вирушила з Кашміру в
серпні 1925 року. У вересні експедиція перетнула важкодоступний
хребет Каракорум на висоті 5575 м, де її учасники потерпали від
нестачі кисню і снігової сліпоти. За хребтом простягалася
піщана пустеля Такла-Макан. У Хотані група провела чотири
місяці--до кінця січня 1926 року, після чого рушила до Урумчі в
Монголії і нарешті досягла озера Зайсан на
китайсько-радянському кордоні в травні 1926 року.
При сприянні радянського консула в Монголії Реріх отримав
візу на подорож до СРСР, хоч і мав статус емігранта. 29 травня
1926 року Микола Реріх, його дружина Олена й син Юрій перетнули
радянський кордон, а ІЗ червня 1926 року прибули в Москву.
Народний комісар закордонних справ Г. В. Чичерін і
народний комісар освіти А. В. Луначарський виявили бажання
зустрітися з Реріхом, що його в Росії пам'ятали як видатного
художника.
Радянська республіка переживала тоді критичний період.
Ленін помер двома роками раніше, і між Троцьким та Сталіним
розгорілася боротьба за владу. Вони стояли на діаметральне
протилежних позиціях. 'Запалимо на всій землі пожежу
революції!' -- закликав Троцький. 'Побудуємо соціалізм спершу в
одній країні -- Росії!' -- твердив Сталін. І переміг.
Саме в цей напружений момент у Москві й з'явився Реріх із
спеціальним дорученням махатм. Він вручив народним комісарам
Чичеріну і Луначарському свою картину 'Майтрея -- переможець',
що відтоді експонується в Музеї мистецтв імені Горького. Він
привіз і шкатулку і Землею Гімалаїв з написом: 'На могилу брата
нашого махатми Леніна'. Слово махатма означає 'велика душа'.