Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

Граф Григорій Орлов

представив Сен-Жермена герцогу д'Анспагу 1771 року такими

словами: 'Ось людина, що відіграла таку видатну роль у нашій

революції'.

Сфера впливу графа Сен-Жермена не обмежувалася Францією та

Росією. Не менш важливою для нього була і Пруссія. Його друг,

послідовник і учень принц Карл фон Гессе-Кассель, допомагав

адептові заснувати так зване Масонство високого ступеня. То був

сплав доктрин і законів розенкрейцерів та тамплієрів з

умоглядним масонством; лібералізм цього братства вплинув на

інтелігенцію Європи. Справді, і в Росії на початку XIX століття

був літературний період, відомий, як 'масонський'. Однак

поразка повстання декабристів 1825 року поклала край цьому

потягові до демократії.

Закони Масонства високого ступеня, розроблені Сен-Жерменом

і принцем Карлом, згодом поширилися в Америці, де шотландський

закон виступив за відокремлення церкви від держави.

Американську демократію було започатковано в паризьких

салонах, де Жан-Жак Руссо опублікував свою 'Суспільну угоду'.

Не зайве нагадати, що Сен-Жермен, Лафайєт і Франклін входили до

масонської ложі 'Дев'ять сестер' у Франції; до неї незадовго до

кончини вступив і Вольтер. Руссо, пророк тогочасної демократії,

об'єднався з Сен-Жерменом у 'Ложі суспільної угоди' в Парижі.

Можна ще згадати слова графа, які відбивають осуд ним класового

гноблення в Європі: 'У вас злидні й соціальна

несправедливість'. Проте він покладав надії на реформи й

поступове перетворення соціальних систем, а не на насильницьке

повстання. На жаль, французька аристократія не прислухалася до

його застережень, і революційна буря змела п.

Яскраву картину діяльності Сен-Жермена в ці знаменні роки

ми знаходимо в 'Спогадах про Марію Антуанетту' графині

д'Адемар, авторство яких приписують барону Етьєну Леону де

Ламот-Лангону (1786--1864). Хоча ці мемуари насправді писані не

рукою придворної дами Марії-Антуанетти, текст мусить бути вкрай

близький історичній правді, тим більше що Ламот-Лангон, судячи

з усього, знав графиню д'Адемар, яка прожила довге життя і

померла 1822 року. Окрім того, на час підготовки тексту до

друку його французький автор мусив ознайомитися з численними

документами про Сен-Жермена, які натоді були в Парижі. Пізніше,

коли Наполеон III виявив жваве зацікавлення до діяльності графа

у Франції, ці документи зібрали в бібліотеці поліційної

префектури _ тут в окремій залі зберігалися лише ті папери й

листи, які стосувалися Сен-Жермена. На жаль, усе те згоріло під

час Паризької комуни 1871 року. Невідомо, наскільки и,і тисячі

документів були доступні барону Ламот-Лангону, коли він писав

свої 'Спогади' у Франції 1830-х років, але є підстави гадати,

що він таки користувався ними. На початку нашого століття один

із нащадків мадам д'Адемар заявив, що в родинному архіві

збереглися деякі папери щодо Сен-Жермена.

Як випливає зі 'Спогадів', граф Сен-Жермен робив спробу

попередити Людовіка XVI напередодні Французької революції.

Проте аудієнції в короля не отримав, а потрапив лише в

апартаменти королеви. Граф відверто розмовляв з

Марією-Антуанеттою в присутності мадам д'Адемар, провіщуючи

падіння монархії у Франції, якщо не встановити соціальної

справедливості. Слід зазначити, що Людовік XVI досить прихильно

ставився до ліберальних ідей франкмасонів, проте аристократія і

багата буржуазія так тиснули на нього, що його слабка воля не

могла їм протистояти.

Застереження, вручене королеві Сен-Жерменом, пізніше

скопіювали мадам д'Адемар:

'Невдовзі настане пора, коли необачна Франція Буде

ввергнута в лихоліття, якого могла б уникнути:

І стане немовби пеклом, змальованим Данте. Повір, моя

королево, що день цей близький, Ми побачимо, як упадуть

скіпетри і кадильниці, Захитаються башти й гербові щити, навіть

білий прапор,

Потоки крові потечуть у кожному місті. Я чую ридання і