тридцять
один день. Філіпп Красивий помер у невимовних стражданнях
наприкінці 1314 року. Більшість тих, хто переслідував орден,
померли передчасною і насильницькою смертю. Цікаво навести
думку Британської енциклопедії про процес над
рицарями-тамплієрами: 'Насправді більшість істориків вважають
тамплієрів невинними в тих звинуваченнях, які було проти них
висунуто'.
Чи справді керівники ордену мали доступ до таємних знань?
У Франції провели солідні дослідження, які встановили
інтригуючу символіку в церквах та соборах, збудованих орденом
тамплієрів.
Мої власні дослідження і відкриття зв'язку між тамплієрами
і гральними картами таро, де зашифровано унікальні пророкування
на багато віків, підтверджують здогад, що внутрішнє коло ордену
володіло езотеричним вченням (Е. Томас. По той бік бар'єру
часу.--Лондон, 1973).
Знаменно, що один із засновників ордену тамплієрів, святий
Бернард де Клерво, був близьким другом святому Малаччі де
Армага, якому ми зобов'язані знаменитими передбаченнями пап, де
вказуються особистості пап на прийшлі віки. Ці передбачення є,
безперечно, проявом таємної науки чи мистецтва, якими володіють
лише найбільш посвячені люди. Я цілком пристаю на думку Менлі
Холла: 'Орден храму походив із таємних шкіл і був прямим
джерелом пізніших езотеричних братств'.
Через три століття після знищення ордену тамплієрів у
Європі виникло інше братство, що закликало до реформації світу.
Ось як абат Монтфакон де Віллар характеризує його вчення: 'Вони
вважають, що стародавні філософи Єгипту, Халдеї, маги Персії та
гімнософісти Індії вчили того самого, чого вчать і вони'.
У мої наміри не входить детально подавати історію цього
таємного товариства, яке називалося братством розенкрейцерів; я
лише відзначу його високу мету і зв'язки з ієрархією махатм.
1614 року в Німеччині з'явилися перші маніфести
розенкрейцерів -- 'Світова реформа', 'Слава і сповідь братства
Трояндового хреста'. 'Сповідь' зверталася безпосередньо до
'освіченої Європи'; та була перша подібна декларація в історії,
що йшла не від короля чи церкви, а від конклаву анонімних осіб.
Автори цих маніфестів самі заявляють, що мусять приховувати
імена, бо власті переслідують їх.
Вивчення 'Сповіді' розенкрейцерів виявляє її революційну
суть. В епоху феодалізму розенкрейцери пропонують своє вчення
'як принцам, так і селянам'. У п'ятому розділі вони заявляють,
що будуть 'реформувати уряди Європи' і що 'владарювання
облудної теології буде скасовано'. Стосовно ж власних
філософських цілей, то вони обіцяють, що 'суперечності науки й
теології буде узгоджено' і що 'двері мудрості знову відкриті
світові'.
Знаменно, що після цих розенкрейцерських маніфестів 1614
року в розвитку науки розпочалися підйоми й стрибки, які
досягли кульмінації в нинішню космічну еру. Те ж можна сказати
й про заклик розенкрейцерів до демократії, коли на одну дошку
ставились князі й селяни, проголошувалася необхідність освіти,
внутрішньої культури, бо освіта звільняє від невігластва й
забобонів.
З моменту утворення братство набуло міжнародного
характеру, поширивши свій вплив за межі Німеччини. 1622 року в
Парижі з'явилась афіша, яка здивувала і простого перехожого, і
священика, і аристократа: 'Ми, спрямовані нашою колегією, її
главою і братами-розенкрейцерами, засновуємо нашу видиму й
невидиму обитель у цьому місті найвищою ласкою, до якої
спрямовані серця праведників. Ми вчимо без книг і нот,
розмовляємо мовою країни, де перебуваємо, аби вберегти людей,
подібних до нас, від смертельної помилки'.
Історики не змогли з'ясувати, чи існували розенкрейцери в
XVII столітті, коли вперше з'явилися їхні маніфести. Причина
проста -- адепти самі таємно добирали кандидатів у це
товариство. Тому годі вступити в братство, якщо вас туди не
запросили. Можна допустити, що добра половина європейських