Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

поклажу, взявши з собою лише відданого Даміса.

Коли Аполлонія представили правителю мудреців на ім'я Іарх

чи Хіарх (святий правитель), він був вражений тим, що зміст

листа, якого він збирався передати правителю, уже відомий тому.

Знав той подробиці про його сім'ю і про всі пригоди тривалої

подорожі, починаючи з Каппадокії.

Аполлоній перебував у трансгімалайському районі кілька

місяців. За цей час вони з Дамісом бачили неймовірні речі: як

із криниць, скажімо, били стовпи блакитного світла. Ці

'пантарбе', або 'світні камені', світили так яскраво, що ніч

перетворювалася на день. Такі ж чудесні лампи бачив у Тібеті

отець Хак у XIX столітті.

За Дамісом, жителі цього міста використовували енергію

сонця. Мудреці володіли левітацією, здіймалися на три фути над

землею. і навіть ширяли в повітрі. Аполлоній бачив церемонію,

на якій мудреці вдаряли об землю своїми посохами й зносилися в

повітря. Про такі самі феномени сповіщає у XX столітті

дослідниця Девід-Ніл, що посилює цінність Філостратової

розповіді.

Наукові й інтелектуальні досягнення в цьому незнаному

місці так вразили Аполлонія, що він лише згідливе кивнув

головою, коли Хіарх мовив йому: 'Ти прийшов до людей, які

знають усе'.

Даміс зазначає, що їхні гімалайські господарі 'жили на

землі і водночас не на ній'. Чи не означає цей загадковий

вислів, що мудреці були здатні жити в двох світах --

матеріальному й духовному? Або чи не мають вони зв'язку з

іншими планетами? Їхня соціальна система, очевидно, була

общинною, бо, як сказав Аполлоній, 'вони не мали нічого і

водночас володіли всіма багатствами світу'. Що ж до їхньої

ідеології, то правитель Хіарх сповідував космічну філософію, за

якою 'Всесвіт -- жива істота'.

Коли настав час прощатися, Аполлоній мовив мудрецям гір:

'Я прибув до вас сушею, а ви відкрили мені своєю мудрістю шлях

не лише морем, а й небом. Все, чого ви мене навчили. я передам

грекам, і якщо я не даремно пив з чаші Тантала, то розмовлятиму

з вами так, ніби ви поруч'. Чи не виразне це свідчення, що

йдеться про телепатичний зв'язок?

Аполлоній Тіанський отримав доручення від духовних

вчителів світу. По-перше, він мусив закопати якісь талісмани чи

магніти в місцях, які повинні були мати в майбутньому важливе

історичне значення. Чи не були то осколки загадкового Чінтамані

з башти Шамбали? По-друге, філософ мусив розхитати тиранію Риму

і ослабити режим, що грунтувався на рабстві. Обоє спустилися на

рівнини Індії і пустилися в довгу зворотну путь. Нарешті вони

досягли Смирни, де, згідно з вказівкою Хіарха, Аполлоній

знайшов статую свого останнього переродження як Паламеда. Даміс

підкреслює, що Аполлоній без найменших зусиль знайшов місце,

вказане мудрим правителем.

Коли пророк прибув у Італію, римські власті влаштували

йому допит. На запитання 'Що ви думаєте про Нерона, Аполлонію?'

грецький мудрець відповів: 'Ви вважаєте, що він прославив себе

співом, а я гадаю, він би більше прославився, якби мовчав'.

Сказати таке в той час, коли римський уряд проводив чистку

філософів, було вкрай ризиковано. Невдовзі Аполлоній Тіанський

постав перед римським трибуналом, де сталася незвичайна подія.

Коли прозекутор (обвинувач) розгорнув згорток із звинуваченнями

проти Аполлонія, літери й слова почали розпливатись і зникати

на очах враженого прозекутора! Замість обвинувачувального акту

в руках трибуналу лишився чистий сувій, і судді хоч-не-хоч

мусили відпустити Аполлонія.

Однак за Веспасіана мудрість Аполлонія було оцінено так

високо, що він став радником римського імператора. Коли трон

посів син Веспасіана Тіт, Аполлоній порадив йому правити

помірковане. Новий імператор відповів: 'Від себе і від своєї

країни я висловлюю тобі подяку і запам'ятаю твої поради'.

У листі до організаторів Олімпійських ігор, на які його

запросили почесним гостем, Аполлоній натякає на мету своєї