Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

зв'язки святих лам із цим центром. Зовнішні

співробітники Шамбали, учні східних і західних шкіл Білих

містерій, що теж здатні поєднувати свою свідомість зі

свідомістю Великих Космічних Учителів, порівняно нечисленні,

хоч і можуть обчислюватися тисячами.

Філологи й сходознавці спроможні зібрати цінні дані про

фольклор Шамбали. У своєму дослідженні, виданому Йєльським

університетом, 'Стежки в глибинну Азію' Юрій Реріх оцінює

достовірність переказів про Шамбалу: 'Шамбала розглядається не

лише як буддійський центр окультних знань. Це -- провідна

засада кальпи, майбутньої космічної ери. Вважається, що вчені

ченці й медитуючі лами перебувають у постійному зв'язку з цим

містичним братством, що керує долею буддійського світу.

Західний споглядач схильний применшувати значення цього

означення чи відносити розлогу літературу про Шамбалу, і ще

розлогішу усну фольклорну чи міфологічну традицію, але кожен,

хто вивчав літературний і народний буддизм, зна, яку велику

силу має воно у численних буддистів гірської Ази'.

В іншій науковій праці, опублікованій у Радянському Союзі

під егідою Академії наук, Юрій Реріх згадує текст 'Ганжура',

рукопис якого, вважається, походить із самої Шамбали і в якому

сказано, що упродовж віків тібетські святі прагнули до

духовного єднання з Главою Шамбали. Ці пандіти склали тексти, в

яких вони стверджують, що кілька видатних лам 'відправлялись у

Шамбалу в пошуках знань бодісатв', попри винятково важкий шлях.

Аби зрозуміти глибину почуттів лам щодо Шамбали, слід

вдатися до іншого авторитетного джерела: книги 'Тібет' Тхубтен

Джігме Норбу, старшого брата нинішнього Далай-лами. Ця цікава

праця, видана К. Торнбуллем, базується на давніх тібетських

рукописах про країну Шамбалу, розташовану серед засніжених гір

десь північніше Лхаси. Ця давня традиція поширилася аж до

Монголії. У своїй 'Новітній історії Монголії' К. Р. Бавден

мовить про народну віру в існування Шамбали, яку він виявив у

цій країні.

Обитель Мудреців стає ще менш легендарною, коли знайомишся

із свідченнями про її реальне існування, які наводять тамтешні

знавці. Махатма Мор'я змальовує життя однієї такої общини: 'Наш

друг, хімік В., бажає займатися новим дослідженням променів --

ніхто йому не заважає. Наш друг К. прагне вдосконалити радіо за

рахунок нових хвиль -- ніхто йому не перешкоджає. Наша сестра

П. займається соціальною проблемою сусідньої країни -- вона не

осуджується. Наша сестра У. цікавиться сільським господарством

і пропонує чимало пристосувань -- ніхто їй не чинить перепон. У

сестри О. лежить душа до лікарських рослин і освітніх проблем

-- будь ласка. Брат X. винайшов цікавий станок, а також працює

над реорганізацією общин. Брат М. займається історичними

дослідженнями. А наш швець пише чудові філософські статті'.

Ця єдність у розмаїтті -- рівновага між індивідуальною

волею і колективізмом -- складає утопію, відтворити яку ми

можемо хіба в мріях. В іншій книзі махатма визначає мету своєї

общини і називає її 'Містом науки'. 'Можна тільки уявити, які

відкриття чекають при спільній координації усіх галузей

науки!',-- каже він. Так що розповіді про швидкісні транспортні

засоби й літаючі апарати в Шамбалі цілком можуть бути правдою.

Махатма Мор'я з ледь відчутною іронією, властивою йому,

пише: 'Географ може бути спокійним -- ми займаємо на землі

цілком певне місце. Змовники можуть не хвилюватись: у різних

частинах світу ми маємо достатньо співучасників'. З того ж

джерела дізнаємося про іншу важливу деталь: 'У нашій общині

можна зустріти багато національностей і різноманітні професії'.

Мудрець дає зрозуміти, що в їхніх сховищах є надзвичайно

давні споруди й бібліотеки. Вони розташовані під землею в

недоступних людям печерах, щоб уберегти художні скарби не лише

від грабіжників, а й від геологічних зрушень. Не зайве

нагадати, що Захід почав споруджувати великі бібліотеки всього